коли

I присл.

1) часу. В який час. || Уживається в питальних реченнях. || У риторичних запитаннях і вигуках, що припускають негативну відповідь. || З підсилювальними частками ж, то.

••

Є коли́ — достатньо часу.

Нема́ коли́ — немає вільного часу; ніколи.

Рі́дко коли́ — мало в який раз; зрідка.

2) неознач., розм. У який-небудь час; коли-небудь. || Час від часу; іноді, інколи, деколи. || За протиставлення двох речень або членів речень, повторюючись на початку кожного або перед кожним, означає: інколи ... інколи.

••

Як коли́ — у деяких випадках; часом, деколи.

3) відносний. Уживається як сполучне слово: а) приєднує підрядне означальне речення до головного; б) приєднує підрядне додаткове речення до головного.

4) у знач. част.: а) уживається для вираження раптовості, несподіваності дії у знач. аж ось, як ось; б) уживається з частками б, же, б же, ж в простому реченні для вираження побажання або здогадної можливості певного факту чи дії у знач. хоч би, хоч би ж; в) уживається з часткою "ж" у простому реченні для вираження заперечення, виправдання у знач. але ж.

II спол.

1) часу. Уживається на початку підрядного речення часу: а) для означення одночасності дії головного і підрядного речень у знач. в той час як. || Із співвідносним словом тоді в головному реченні. || Для означення того, що дія, про яку йдеться в підрядному реченні, відбувається в один з моментів дії чи стану, про які говориться в головному; б) для означення того, що дія, про яку йде мова в підрядному реченні, відбулася раніше дії, про яку йдеться в головному у знач. після того як; в) для означення повторюваності дії (перев. зі словами кожен раз, завжди у головному реченні).

2) умовний. Уживається на початку підрядного умовного речення: а) у знач. якщо. || б) з часткою "б" у знач. якби. || Уживається із співвідносними словами так, то, тоді у головному реченні.